Тривалий час вважалося, що схуднути - питання сили волі: потрібно менше їсти і більше рухатися.
Але сучасні дослідження показують, що все набагато складніше. Біологія і мозок людини влаштовані так, щоб захищати організм від втрати ваги - навіть якщо вона необхідна для здоров'я.
Вчені Валдемар Йогансен і Крістоффер Клемменсен у статті для The Conversation пояснюють: наш мозок досі діє за законами давніх часів, коли жир був питанням виживання. Для наших предків зайві кілограми означали запас енергії, а нестача - загрозу голоду. Тому організм виробив складну систему захисту енергетичних запасів.
Сьогодні, коли їжа доступна всюди, а фізична активність мінімальна, ці стародавні механізми обертаються проти нас. Коли людина втрачає вагу, мозок сприймає це як стрес: підвищується рівень гормонів голоду, посилюються потяг до їжі та втома, а обмін речовин сповільнюється.
За словами дослідників, мозок здатний "запам'ятовувати" колишню вагу і прагне повернути її, вважаючи саме її нормою. Для стародавніх людей це було перевагою - давало змогу відновити сили після голодних часів. Але сучасній людині така "пам'ять ваги" заважає: після дієт організм намагається повернути втрачені кілограми, навіть якщо зайва вага шкідлива.
Вчені зазначають, що це не прояв слабкої волі, а результат роботи біологічних механізмів, які еволюційно запрограмовані захищати тіло від втрати маси.
Сучасні препарати для схуднення діють, імітуючи гормони кишківника, які посилають мозку сигнал насичення. Вони дійсно допомагають знизити апетит, але не всім підходять: у декого викликають побічні ефекти, а після припинення курсу вага нерідко повертається.
Однак нові дослідження в галузі нейронауки та метаболізму дають надію: можливо, майбутні методи терапії зможуть "приглушати" сигнали мозку, що змушують тіло повертатися до колишньої ваги, навіть після закінчення лікування.
Вчені також підкреслюють, що здоров'я - не завжди дорівнює "ідеальній вазі". Навіть якщо цифри на вагах змінюються мало, регулярні фізичні навантаження, повноцінний сон, збалансоване харчування і психоемоційне благополуччя значно покращують стан серця і обмін речовин.
Ожиріння - не індивідуальна проблема, а системна. Боротьба з ним вимагає комплексного підходу: поліпшення шкільного харчування, обмеження реклами фастфуду для дітей, створення пішохідних і велосипедних зон, а також контролю розмірів порцій у ресторанах.
Дослідження показують, що особливо важливо впливати на ранні етапи життя - від вагітності до 7 років, коли формується система регуляції апетиту та обміну речовин. Харчування батьків, грудне вигодовування і звички в дитинстві можуть впливати на те, як мозок регулюватиме відчуття голоду і накопичення жиру в майбутньому.
Головна думка вчених: ожиріння - не особистий провал, а біологічний стан, сформований мозком, генами та способом життя. Але завдяки науці, медицині та грамотній політиці можна змінити правила цієї "гри" і допомогти людям зберегти здоров'я без почуття провини.
