Стрімкими хвилями води
І смутком не жевріючого суму
Там навіть й не залишаться сліди
Лиш відголоски від морського шуму..
Життя як море, синє і безжальне
Таке далеке з берегом близьким
Таке глибоке буйне і печальне,
Але прекрасне з відблиском ясним.
Там повсякчас припливи і відпливи
Хвилини шторму - топлять кораблі,
Там зорепад в бурхливі ночі зливи -
Життя стирає з проявів землі.
І там душа крізь простір на розп`яття ,
І там любов, у сутінках надій
Там вища сила, ну і віра в щастя
І ореол всіх нездійсненних мрій.
Там манять нас безмежності простори
Та й важко в світі без натхнення жити
Скажіть мені хто бачив Чорне море
І хто зумів його не полюбити?
(Марина Мариніна)
І смутком не жевріючого суму
Там навіть й не залишаться сліди
Лиш відголоски від морського шуму..
Життя як море, синє і безжальне
Таке далеке з берегом близьким
Таке глибоке буйне і печальне,
Але прекрасне з відблиском ясним.
Там повсякчас припливи і відпливи
Хвилини шторму - топлять кораблі,
Там зорепад в бурхливі ночі зливи -
Життя стирає з проявів землі.
І там душа крізь простір на розп`яття ,
І там любов, у сутінках надій
Там вища сила, ну і віра в щастя
І ореол всіх нездійсненних мрій.
Там манять нас безмежності простори
Та й важко в світі без натхнення жити
Скажіть мені хто бачив Чорне море
І хто зумів його не полюбити?
(Марина Мариніна)
