Дитинство зруйноване в шумі ракет,
У серці не радість — уламків сюжет.
Вони ще маленькі, а бачать щодня
Як тінню проходить по вулиці — зла.
В очах — не надія, а сльози й вогонь,
Не казки на ніч, а вибухів дзвін.
Замовкла у школі весела луна —
Її замінила тривога й війна.
Вони не питають, чому це біда,
Бо кожна дитина тепер — як зоря.
Горить крізь темряву, мов маяк,
Несе в собі світло, а не відчай і страх.
Та навіть крізь попіл і дим навкруги,
Вони — як весняні тендітні квітки.
І світ повинен для них ожить,
У серці не радість — уламків сюжет.
Вони ще маленькі, а бачать щодня
Як тінню проходить по вулиці — зла.
В очах — не надія, а сльози й вогонь,
Не казки на ніч, а вибухів дзвін.
Замовкла у школі весела луна —
Її замінила тривога й війна.
Вони не питають, чому це біда,
Бо кожна дитина тепер — як зоря.
Горить крізь темряву, мов маяк,
Несе в собі світло, а не відчай і страх.
Та навіть крізь попіл і дим навкруги,
Вони — як весняні тендітні квітки.
І світ повинен для них ожить,
