RanGe_LoveR
Пользователь
Впевнений, у кожного виникало питання “Чому одні нації багаті, а інші бідні?”. Таке питання виникало і у мене, і я вирішив, що це буде цікавою темою для розкриття у моєму дебютному блозі. Я хочу розглянути фундамент успішної і економічно розвиненої країни з високим рівнем життя населення. Одразу наголошу на тому, що я буду розглядати цю тему саме в економіки, ринків капіталу та інвестицій. Так, тут ви можете зауважити, що це не єдиний фактор, що впливає на рівень розвитку країни і дуже важливим є географічне положення, історія розвитку держави і ще безліч змінних, що впливають на остаточний результат. І тут я з вами частково погоджусь, а частково — ні.
Поясню на простому прикладі: є країни, що мають величезні території та ідеальне географічне положення, втім, вони не є тими країнами, де хочеться жити. Все пізнається в порівнянні, тому ми так і зробимо. Візьмемо росію та Японію. росія — країна з величезними територіями, чудовим розташуванням, виходами до морів — здавалося б, що може бути краще? Але рівень життя населення там у рази гірший, ніж у маленькій Японії, або ще меншому Гонконзі.
Тут я хочу підвести до того, що безмежна кількість ресурсів не гарантує країні процвітання (навіть та сама Венесуела, що вже назавжди підсіла на глибоку нафтову голку, хоча певний період була досить процвітаючою країною) — головне те, як країни розпоряджаються наявними ресурсами та яку політику впроваджують на усіх рівнях існування суспільства.
Один з постулатів, що є невідʼємною частиною сучасного розвиненого суспільства — культура інвестицій, і ні, я не про алокування всього наявного капіталу в PEPE чи Fartcoin, а про реальні знання, навички, та сильний інститут інвестування що передається з покоління в покоління. На жаль, Україна наразі не може похизуватись подібними характеристиками, але звинувачувати у цьому пересічних громадян і казати щось накшталт “у нас всі тупі” теж неправильно.
Ми досить молода країна, яка за поточного світового порядку незалежна всього лиш 34 роки. До цього у наших батьків та дідусів і бабусь в СРСР з “інвестицій” та “заощаджень” були лише гроші під матрацом та так звані “сбер-каси”. До речі, другі можна спокійно вважати чистим скамом, бо після розпаду СРСР більшість (якщо не всі) не змогли зняти звідти гроші та просто втратили їх. Далі, коли СРСР розпався, ми наче пацієнт, що вийшов із коми вчилися знову ходити, їсти та розмовляти, і ті хто вважав себе розумнішими за інших, користуючись необізнаністю та вразливістю нашого суспільства, вирішили заробити на цьому, загалом обманювали на всьому, але, знову ж таки, зараз саме про інвестиції. Найрезонанснішим прикладом буде всім відомий МММ — ідеальна інвестиція, як казали тоді людям. Її продавали всюди: в газетах, рекламних бордах та навіть по телевізору. Фактично людям обіцяли кнопку гроші: вкладеш — сто відсотків заробиш. Одного року компанія виплатила своїм інвесторам дивіденди у розмірі 1000% річних… Як Ви думаєте, багато хто хоча б подумав про те, як компанія може виплачувати такі шалені дивіденди своїм акціонерам? На які кошти компанія буде жити та розширятись?… Я впевнений, що одиниці. Навпаки — для людей це стало своєрідною червоною ганчіркою як для розлюченого бика і вкладати гроші у цю піраміду почали ще більше.
Всі ми знаємо чим закінчилася ця історія, і вона, на жаль, залишила велику чорну пляму на понятті інвестицій для нашого народу. Подальші фінансові кризи, особливо криза 2008 року ще сильніше вдарили по інвестиційному майндсету Українців, і до сьогодні найкращою інвестицією на думку більшості є долари під матрацом, деякі навіть не довіряють банківським депозитам.
У той час як у США, Європі та навіть у низці Азійських країн, люди активно вивчали ринки, інвестували (зокрема через спеціальні пенсійні програми, до яких зараз повернемось), нас обманювали, потім знову обманювали і на останок ще раз обманювали — у суспільства сформувався рефлекс на інвестиції як на розпечені вуглі, якщо доторкнешся — обпечешся, тому більшість і досі вважає будь-яку інвестицію абсолютним скамом.
Я переконаний, що ситуацію треба виправляти якнайшвидше і аби довести це Вам, мені достатньо лиш одного аргументу: якщо Ви підліток, або ж належите до категорії молоді — у Вас, скоріш за все, не буде пенсії! Все просто: наша пенсійна система солідарна, тобто наші батьки, коли працюють забезпечують наших бабусь, коли наші батьки підуть на пенсію, відповідальність забезпечувати їх ляже на наші плечі, а коли настане наш час насолоджуватися старістю років, нас забезпечуватимуть наші діти. Враховуючи поточну сильну демографічну кризу в Україні, забезпечити всіх пенсіонерів нормальною пенсією у майбутньому (чесно кажучи — я вважаю її навіть зараз ненормальною) — нереально. Звісно, кожен може взяти все в свої руки та відкладати собі окремо під подушку, але через інфляційний податок через 20 років Ваша “безтурботна старість” під подушкою трансформується у безтурботні пару років. Саме для того, аби уникнути такої ситуації, людям треба пояснювати, що гроші повинні працювати — прищеплювати їм інвестиційну культуру. До речі, необовʼязково вкладати гроші у фондовий ринок — вкладіть у золото — дефляційний актив з обмеженою пропозицією, що на дистанції буде лише зростати у ціні і збереже Вас від інфляційного податку. До того ж, є одне ефективне централізоване рішення, у якому людям навіть не треба буде думати куди, що і як вкладати. Рішення полягає у тотальні реформі нашої пенсійної системи! І ні, це не жарт. Ми маємо взяти приклади успішних кейсів і імплементувати їх у нас. Найяскравіший приклад — США. Навідміну від нашої солідарної системи, у них накопичувальна — в ній кожен сам за себе. Є декілька пенсійних планів на вибір, і Ви обираєте, як саме хочете відкладати гроші.
Дуже просто поясню механіку роботи: щомісяця частина Вашої зарплатні відкладається на Ваш особистий рахунок у пенсійному фонді, пенсійний фонд інвестує ці кошти для Вас за визначеною стратегією і Ви отримуєте прибуток. Додаємо сюди складний відсоток (припустимо, що Ви не будете знімати кошти до досягнення пенсійного віку) і Бум! На такій дистанції Ви вже матимете досить непоганий капітал для того, аби дійсно відпочивати на старості років. І звісно, Ви можете без жодних перешкод інвестувати окремо від цього пенсійного рахунку, вкладати кошти у що Вам заманеться — у такому випадку, можливо, Вам і не доведеться чекати досягнення пенсійного віку, аби піти на пенсію.
Скептики можуть спитати: де гарантії того, що ринки не обваляться і ми не втратимо кошти? Моя відповідь буде такою: світова економіка завжди буде зростати, через зростання населення і збільшення попиту, оптимізацію виробництв (компанії будуть заробляти більше) і ще безліч факторів, що грають нам на користь. Звісно, цей сценарій актуальний лише, якщо людство не вирішить погратись у ядерну війну, або не влаштує будь-який інший глобальний катаклізм, але тоді вже точно буде не до пенсій.
Підсумуємо: конкретно реформа Української пенсійної системи — це не опція, яка може покращити наше життя в майбутньому — це необхідність, і це треба зробити якнайшвидше. Якщо ж казати в загальному, я дійсно вважаю, що розвинена культура інвестування допоможе нашому суспільству і з часом суттєво підвищить рівень життя населення, але найголовніше, щоб досягти цього — ми повинні дотримуватись інвестиційної гігієни, і добре міркувати, перед тим як вкласти гроші у будь-яку компанію чи проєкт. Я впевнений, що з часом ми все ж досягнемо успіхів і майже кожен матиме у своїй кишені телефон із брокерським застосунком, і хоча б, декількома акціями в портфелі.
Поясню на простому прикладі: є країни, що мають величезні території та ідеальне географічне положення, втім, вони не є тими країнами, де хочеться жити. Все пізнається в порівнянні, тому ми так і зробимо. Візьмемо росію та Японію. росія — країна з величезними територіями, чудовим розташуванням, виходами до морів — здавалося б, що може бути краще? Але рівень життя населення там у рази гірший, ніж у маленькій Японії, або ще меншому Гонконзі.
Тут я хочу підвести до того, що безмежна кількість ресурсів не гарантує країні процвітання (навіть та сама Венесуела, що вже назавжди підсіла на глибоку нафтову голку, хоча певний період була досить процвітаючою країною) — головне те, як країни розпоряджаються наявними ресурсами та яку політику впроваджують на усіх рівнях існування суспільства.
Один з постулатів, що є невідʼємною частиною сучасного розвиненого суспільства — культура інвестицій, і ні, я не про алокування всього наявного капіталу в PEPE чи Fartcoin, а про реальні знання, навички, та сильний інститут інвестування що передається з покоління в покоління. На жаль, Україна наразі не може похизуватись подібними характеристиками, але звинувачувати у цьому пересічних громадян і казати щось накшталт “у нас всі тупі” теж неправильно.
Ми досить молода країна, яка за поточного світового порядку незалежна всього лиш 34 роки. До цього у наших батьків та дідусів і бабусь в СРСР з “інвестицій” та “заощаджень” були лише гроші під матрацом та так звані “сбер-каси”. До речі, другі можна спокійно вважати чистим скамом, бо після розпаду СРСР більшість (якщо не всі) не змогли зняти звідти гроші та просто втратили їх. Далі, коли СРСР розпався, ми наче пацієнт, що вийшов із коми вчилися знову ходити, їсти та розмовляти, і ті хто вважав себе розумнішими за інших, користуючись необізнаністю та вразливістю нашого суспільства, вирішили заробити на цьому, загалом обманювали на всьому, але, знову ж таки, зараз саме про інвестиції. Найрезонанснішим прикладом буде всім відомий МММ — ідеальна інвестиція, як казали тоді людям. Її продавали всюди: в газетах, рекламних бордах та навіть по телевізору. Фактично людям обіцяли кнопку гроші: вкладеш — сто відсотків заробиш. Одного року компанія виплатила своїм інвесторам дивіденди у розмірі 1000% річних… Як Ви думаєте, багато хто хоча б подумав про те, як компанія може виплачувати такі шалені дивіденди своїм акціонерам? На які кошти компанія буде жити та розширятись?… Я впевнений, що одиниці. Навпаки — для людей це стало своєрідною червоною ганчіркою як для розлюченого бика і вкладати гроші у цю піраміду почали ще більше.
Всі ми знаємо чим закінчилася ця історія, і вона, на жаль, залишила велику чорну пляму на понятті інвестицій для нашого народу. Подальші фінансові кризи, особливо криза 2008 року ще сильніше вдарили по інвестиційному майндсету Українців, і до сьогодні найкращою інвестицією на думку більшості є долари під матрацом, деякі навіть не довіряють банківським депозитам.
У той час як у США, Європі та навіть у низці Азійських країн, люди активно вивчали ринки, інвестували (зокрема через спеціальні пенсійні програми, до яких зараз повернемось), нас обманювали, потім знову обманювали і на останок ще раз обманювали — у суспільства сформувався рефлекс на інвестиції як на розпечені вуглі, якщо доторкнешся — обпечешся, тому більшість і досі вважає будь-яку інвестицію абсолютним скамом.
Я переконаний, що ситуацію треба виправляти якнайшвидше і аби довести це Вам, мені достатньо лиш одного аргументу: якщо Ви підліток, або ж належите до категорії молоді — у Вас, скоріш за все, не буде пенсії! Все просто: наша пенсійна система солідарна, тобто наші батьки, коли працюють забезпечують наших бабусь, коли наші батьки підуть на пенсію, відповідальність забезпечувати їх ляже на наші плечі, а коли настане наш час насолоджуватися старістю років, нас забезпечуватимуть наші діти. Враховуючи поточну сильну демографічну кризу в Україні, забезпечити всіх пенсіонерів нормальною пенсією у майбутньому (чесно кажучи — я вважаю її навіть зараз ненормальною) — нереально. Звісно, кожен може взяти все в свої руки та відкладати собі окремо під подушку, але через інфляційний податок через 20 років Ваша “безтурботна старість” під подушкою трансформується у безтурботні пару років. Саме для того, аби уникнути такої ситуації, людям треба пояснювати, що гроші повинні працювати — прищеплювати їм інвестиційну культуру. До речі, необовʼязково вкладати гроші у фондовий ринок — вкладіть у золото — дефляційний актив з обмеженою пропозицією, що на дистанції буде лише зростати у ціні і збереже Вас від інфляційного податку. До того ж, є одне ефективне централізоване рішення, у якому людям навіть не треба буде думати куди, що і як вкладати. Рішення полягає у тотальні реформі нашої пенсійної системи! І ні, це не жарт. Ми маємо взяти приклади успішних кейсів і імплементувати їх у нас. Найяскравіший приклад — США. Навідміну від нашої солідарної системи, у них накопичувальна — в ній кожен сам за себе. Є декілька пенсійних планів на вибір, і Ви обираєте, як саме хочете відкладати гроші.
Дуже просто поясню механіку роботи: щомісяця частина Вашої зарплатні відкладається на Ваш особистий рахунок у пенсійному фонді, пенсійний фонд інвестує ці кошти для Вас за визначеною стратегією і Ви отримуєте прибуток. Додаємо сюди складний відсоток (припустимо, що Ви не будете знімати кошти до досягнення пенсійного віку) і Бум! На такій дистанції Ви вже матимете досить непоганий капітал для того, аби дійсно відпочивати на старості років. І звісно, Ви можете без жодних перешкод інвестувати окремо від цього пенсійного рахунку, вкладати кошти у що Вам заманеться — у такому випадку, можливо, Вам і не доведеться чекати досягнення пенсійного віку, аби піти на пенсію.
Скептики можуть спитати: де гарантії того, що ринки не обваляться і ми не втратимо кошти? Моя відповідь буде такою: світова економіка завжди буде зростати, через зростання населення і збільшення попиту, оптимізацію виробництв (компанії будуть заробляти більше) і ще безліч факторів, що грають нам на користь. Звісно, цей сценарій актуальний лише, якщо людство не вирішить погратись у ядерну війну, або не влаштує будь-який інший глобальний катаклізм, але тоді вже точно буде не до пенсій.
Підсумуємо: конкретно реформа Української пенсійної системи — це не опція, яка може покращити наше життя в майбутньому — це необхідність, і це треба зробити якнайшвидше. Якщо ж казати в загальному, я дійсно вважаю, що розвинена культура інвестування допоможе нашому суспільству і з часом суттєво підвищить рівень життя населення, але найголовніше, щоб досягти цього — ми повинні дотримуватись інвестиційної гігієни, і добре міркувати, перед тим як вкласти гроші у будь-яку компанію чи проєкт. Я впевнений, що з часом ми все ж досягнемо успіхів і майже кожен матиме у своїй кишені телефон із брокерським застосунком, і хоча б, декількома акціями в портфелі.
