paramaribo
Тестер
КЛАСИФІКАЦІЯ РОЗЛАДІВ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТІВ
Відчуття — це елементарний психологічний акт, за допомогою якого відображаються окремі властивості предметів і явищ навколишнього світу і внутрішнього стану організму, що безпосередньо впливають на аналізатори (органи чуття) людини.
Фізіологічна основа відчуттів — складна діяльність органів чуття. І.П. Павлов назвав цю діяльність аналізаторною, а складно організовані клітини, які безпосередньо здійснюють аналіз, синтез подразників, — аналізаторами. Аналізатор має три відділи: периферійний (рецепторний), передавальний (провідниковий) і центральний (мозковий).
I. Гіпестезії і анестезії.
II. Гіперестезії.
III. Парестезії, синестезії, сенестопатії.
IV. Психосенсорні розлади.
1. Зорові психосенсорні розлади:
а) мікропсії;
б) макропсії;
в) дисморфопсії.
2. Інтеро- і пропріоцептивні розлади: порушення схеми тіла.
V. Ілюзії.
1. За аналізаторами: зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні, загального почуття (вісцеральні і пропріоцептивні).
2. За механізмом виникнення:
а) фізичні;
б) фізіологічні;
в) психічні (афективні, вербальні, парейдолічні).
VI. Галюцинації.
1. За аналізаторами: зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні, загального почуття (вісцеральні і пропріоцептивні).
2. За складністю: прості (фотопсії, акоазми), складні (що мають зміст).
3. За повнотою розвитку: повні (справжні) і неповні (псевдогалюцинації, галюциноїди).
4. Стосовно особистості хворого: нейтральні, коментуючі, імперативні.
5. Особливі види галюцинацій: гіпнагогічні, гіпнапомпічні, екстракампінні, рефлекторні, функціональні. Гіпестезія — зниження суб'єктивної яскравості й інтенсивності відчуттів і сприйняттів, що виявляється у втраті ними чуттєвої жвавості, яскравості, конкретності, аж до виникнення почуття їхньої сторонності (входить у структуру синдрому деперсоналізації і дереалізації). Наприклад, хворий на шизофренію міг дивитися на яскраве сонце незахищеними очима.
Анестезія — виключення відчуттів і сприйняттів внаслідок порушень за ходом проекційної системи чи ураження коркового ядра аналізатора (оптична, слухова, тактильна й інша анестезії). Часто спостерігаються у разі істерії.
Агнозія — порушення зорових, слухових кінестетичних сприйняттів за умов локальних уражень кори головного мозку, коли хворі сприймають предмет, його частини, але не можуть його назвати.
Гіперестезія — загострення, посилення відчуттів раніше нейтральних подразників, супроводжується гіперпатичним емоційним забарвленням. Подразник сприймається надмірно яскравим чи голосним. Звичайне світло засліплює, звук голосу оглушує, дотик відчувається як важкий.
Парестезія — відчуття поколювання, повзання мурашок по шкірі, припливу крові і жару до різних ділянок тіла.
Синестезія — загострення сприйняття подразників з іррадіацією відчуттів і сприйняттів на інший аналізатор, у результаті чого вони здобувають невластиве їм забарвлення, характер подвійного відчуття. Так, звуковий подразник викликає зорові відчуття, наприклад кольору (кольорова музика); нюховий — зорові, кольорові (троянди пахнуть синім); звуковий подразник викликає больові відчуття. Гіперестезії та синестезії нерідко виникають у осіб, які перебувають у стані інтоксикації галюциногенами.
Сенестопатії — різноманітні, украй неприємні, тяжкі і незвичайні відчуття, що виходять з окремих внутрішніх органів і різних ділянок тіла, і не мають причин для їх виникнення в даному органі. Це невизначені відчуття — печіння, набрякання, розпирання, переливання, перекручування, біль у різних частинах тіла чи в органах, у яких відсутній патологічний процес (запалення, дегенерації та ін.). Сенестопатії можуть бути локалізованими чи міграційними, поодинокими чи множинними. У разі шизофренії сенестопатії незвичайні, "особливі" за характером. Наприклад: скарги хворого на "почуття страху в області чола", відчуття "злипання" легень. Метаморфопсії (зорові психосенсорні розлади) — перекручене сприйняття реально існуючих предметів зі збереженням розуміння їхнього значення і суті, а також критичного відношення хворого до них (дисморфопсії — перекручування форми предметів, макропсії - збільшення предметів, мікропсії — зменшення їхніх розмірів). Порушуються просторові відносини, змінюється почуття часу, оцінка відстані й ін. Психосенсорні інтеро- і пропріоцептив- ні розлади — спотворюється чи порушується сприйняття тілесного "Я", — проявляються у відчутті зміни пропорцій і розмірів тіла, його частин. Звичайно входять у структуру синдромів деперсоналізації, іпохондричного порушення схеми тіла, дисморфофобії. Приклади: "голова величезна", руки надмірно довгі, зуби хитаються.
Ілюзії — перекручене сприйняття реально існуючого предмета зі зміною його змісту, значення. Залежно від розладу діяльності того чи іншого аналізатора виділяють слухові (перекручене сприйняття змісту реальної мови, голосів у шумі і т.п.), зорові й інші ілюзії. Наприклад, у шумі вітру хворий чує голоси: "ми тебе уб'ємо". Замість кактуса на підвіконні хлопчик бачить дикобраза. До ілюзій загального почуття (інтеро- і пропріоцептивних) відносяться відчуття стиснення, натиску, спазму, натягу, пульсації у внутрішніх органах і інших частинах тіла, тобто ті різноманітні і своєрідні відчуття, в основі яких можуть бути і реальні подразнення відповідних рецепторів.
За механізмом виникнення ілюзії підрозділяють на фізичні, фізіологічні, психічні. Фізичні — виникають через особливості фізичних властивостей предметів і речовин (переломлення предмету на межі двох середовищ, міражі).
Фізіологічні — пов'язані з фізіологічними особливостями функціонування аналізатора (наприклад, відчуття руху після зупинки поїзда; обрій, де земля сходиться з небом, рівнобіжні лінії на далекій відстані сприймаються як такі, що сходяться і т.д.). Вони зумовлені недосконалістю органів чуття. Ілюзії можуть бути пов'язані також з тим, що увага зосереджена на одному подразнику, тому інші можуть сприйматися хибно. К. Ясперс називав ці ілюзії ілюзіями неуважності.
Психічні ілюзії — пов'язані зі змінами психічної діяльності. До них відносять афективні, вербальні, парейдолічні. Сильні емоції, страх, чекання, напруження створюють афективні ілюзії. Виникненню ілюзій сприяють утруднені умови сприйняття (погана освітленість, чутність). Слухові вербальні, чи інтерпретативні, ілюзії виникають, коли хворий у різних звуках (шум вітру, скрип, скрегіт коліс потяга та ін.) чи розмовах оточуючих чує зауваження, накази на свою адресу. Вони часто поєднуються з маренням відношення. Парейдолічні ілюзії виникають у зв'язку з порушенням свідомості (за умов інтоксикації, гіпертермії, вживання галюциногенів). У разі парейдолічних ілюзій хворий в малюнках шпалер, тінях від предметів бачить фантастичні чудовиська, страшні зображення.
Парейдолії — складні чуттєві, образні ілюзії. Прочитане, бачене раніше отримує надмірну силу і накладається на невідповідний за змістом реальний образ. Наприклад: у вірші Гете "Лісовий упир" хворому хлопчику у гарячковому стані навколишній ліс, небо вбачалися страшними, гілки дерев — протягненими лапами лісового упиря. Галюцинації — уявне сприйняття без реального подразника (образу, явища). Наприклад, хворий стверджує, що він бачить чорта, "який кривляється, танцює" перед ним, при цьому пацієнт дуже здивований, що лікар не реагує на чорта і говорить, що "його тут немає".
Зорові галюцинації — уявне сприйняття зорових образів без реального в даний час подразника (образу, явища). Наприклад, хворий стверджує, що він бачить змій, що плазують під ліжком. Як правило, зорові галюцинації відображують гострі стани, а слухові (вербальні) і тактильні — хронічні. Зорові галюцинації більш характерні для екзогенноорганічної патології.
Слухові галюцинації — хворий чує крики, розмови, музику, спів тощо, чого в цей час немає. Виділяють вербальні галюцинації у вигляді людської мови. Стосовно особистості хворого вони можуть бути нейтральними, коментуючими (ворожими, загрозливими, доброзичливими, антагоністичними — одні голоси добрі, інші — злі), імперативними, тобто такими, що наказують хворому щось зробити.
Імперативні галюцинації становлять велику небезпеку для самого хворого й оточуючих, тому що "голоси" можуть наказати вбити кого-небудь, підпалити квартиру, викинути коштовні речі і т.і.
Нюхові галюцинації — хворий сприймає запахи, що відсутні в цей час. Вони можуть бути приємними, але частіше — неприємними, наприклад, різкі запахи гару, бензину, "запах газів, що відходять з кишечнику". Різкі запахи спостерігаються у разі нюхової аури в епілептиків. Смакові галюцинації виражаються в тому, що хворий сприймає смакові подразники, які в цей час відсутні, часто це присмак гіркоти, "отрути" (ртуті, свинцю, стрихніну). Тактильні галюцинації — температурні, відчуття вологи на тілі, у вигляді дотиків, стискання, погладжувания, щипків, розтягнення шкіри тощо. Вісцеральні галюцинації (сенестопатичний галюциноз) — уявляють предмет чи образ у якому-небудь органі чи частині тіла. Наприклад, хворий "бачив", як до нього "у рот заповзла змія й оселилася в стравоході".
Прості галюцинації — фотопсії, акоазми, що не мають змісту. Вони сприймаються в окликах, світлових ефектах, у кольорових цятках та ін. Складні галюцинації - мають зміст, можуть бути у вигляді образів, сцен, панорам, діалогів, розмов, запахів та ін.
Справжні, повні, галюцинації — галюцинації, що мають усі властивості сприйняття, а саме чуттєву жвавість, екстрапроекцію, відсутність довільної змінюваності, що створює відчуття реальності. Наприклад, хворий "бачив відьму". Він жваво, яскраво, детально описував зовнішність "відьми", мертвотно блідий колір тіла, "пазурі", що стало приводом вважати цей образ відьмою. Сиділа вона в кімнаті, кривлялася, лякала, а він нічого не міг зробити, відьма була реальною, "дійсною". Цей хворий переживав повну, справжню, галюцинацію.
Неповні (псевдогалюцинації) — галюцинації, у яких відсутня яка-небудь із властивостей сприйняття. Якщо відсутня екстрапроекція, то це псевдогалюцинація, описана В.Х. Кандинським і виражається в тому, що хворий чує всередині голови голоси, звуки та ін. чи бачить "внутрішнім оком" "розташованих на звивинах мозку чоловічків" чи інші образи. Псевдогалюцинації втрачають таку властивість сприйняття, як почуття реальності і відрізняються від реальних подразників. Галюцинації поділяють на особливі види.
Гіпногогічні — галюцинації, що з'являються при переході від стану неспання до сну (під час засинання). Ці галюцинації виникають при закритих очах, вони можуть бути поодинокими чи множинними, сценоподібними чи калейдоскопічними. Значно рідше бувають гіпнопомпічні, що виникають під час пробудження, тобто при переході від сну до неспання. Ці галюцинації зникають, коли хворий засинає чи цілком пробуджується. Екстракампінні — галюцинації, що розташовуються поза полем зору. Наприклад, хворий, дивлячись прямо перед собою, "бачить" позаду себе чорта. Функціональні — галюцинаторний подразник сприймається поряд, паралельно з реальним. Наприклад, у шумі води чується і шум води, і "голоси". Від ілюзій функціональні галюцинації відрізняються тим, що під час ілюзій замість одного подразника сприймається інший за змістом (не шум води, коли відкривають кран, а шепотіння, мова), а в разі функціональних галюцинацій, як викладено вище, сприймається і шум води (реальний), і галюцинаторна мова в ній.
Рефлекторні галюцинації — відтворені, коли реальний подразник (наприклад, поворот ключа в замку) галюцинаторно сприймається в іншому місці (поворот ключа в серце). Чи, наприклад, веретено в руці — веретено обертається і дзижчить у серці. Викликані галюцинації — спричинені сеансом гіпносугестії.
Негативні галюцинації — відсутність сприйняття дійсно існуючих предметів. Епізодичні галюцинації — що виникають періодично, наприклад екстатичні в епілептиків. Галюцинації типу Шарля Боне — у психічно здорових, що втратили зір чи слух, виникають зорові чи слухові галюцинації (із критичною оцінкою). Наприклад: сліпа хвора бачила, як "уздовж паркану, пофарбованого у зелений колір, йде білява дівчина в красивому блакитному платті". Явища фантома в осіб після ампутації — галюцинації у психічно здорових (із критичним до них відношенням), коли людина відчуває наявність ампутованої кінцівки, біль у ній та ін. У дитячому та підлітковому віці частіше бувають зорові галюцинації (звірі, чудовиська з прочитаних казок і т.п.), а слухові — у вигляді простих чи елементарних галюцинацій (дзенькіт, шум, постріли тощо).
Фізіологічна основа відчуттів — складна діяльність органів чуття. І.П. Павлов назвав цю діяльність аналізаторною, а складно організовані клітини, які безпосередньо здійснюють аналіз, синтез подразників, — аналізаторами. Аналізатор має три відділи: периферійний (рецепторний), передавальний (провідниковий) і центральний (мозковий).
I. Гіпестезії і анестезії.
II. Гіперестезії.
III. Парестезії, синестезії, сенестопатії.
IV. Психосенсорні розлади.
1. Зорові психосенсорні розлади:
а) мікропсії;
б) макропсії;
в) дисморфопсії.
2. Інтеро- і пропріоцептивні розлади: порушення схеми тіла.
V. Ілюзії.
1. За аналізаторами: зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні, загального почуття (вісцеральні і пропріоцептивні).
2. За механізмом виникнення:
а) фізичні;
б) фізіологічні;
в) психічні (афективні, вербальні, парейдолічні).
VI. Галюцинації.
1. За аналізаторами: зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні, загального почуття (вісцеральні і пропріоцептивні).
2. За складністю: прості (фотопсії, акоазми), складні (що мають зміст).
3. За повнотою розвитку: повні (справжні) і неповні (псевдогалюцинації, галюциноїди).
4. Стосовно особистості хворого: нейтральні, коментуючі, імперативні.
5. Особливі види галюцинацій: гіпнагогічні, гіпнапомпічні, екстракампінні, рефлекторні, функціональні. Гіпестезія — зниження суб'єктивної яскравості й інтенсивності відчуттів і сприйняттів, що виявляється у втраті ними чуттєвої жвавості, яскравості, конкретності, аж до виникнення почуття їхньої сторонності (входить у структуру синдрому деперсоналізації і дереалізації). Наприклад, хворий на шизофренію міг дивитися на яскраве сонце незахищеними очима.
Анестезія — виключення відчуттів і сприйняттів внаслідок порушень за ходом проекційної системи чи ураження коркового ядра аналізатора (оптична, слухова, тактильна й інша анестезії). Часто спостерігаються у разі істерії.
Агнозія — порушення зорових, слухових кінестетичних сприйняттів за умов локальних уражень кори головного мозку, коли хворі сприймають предмет, його частини, але не можуть його назвати.
Гіперестезія — загострення, посилення відчуттів раніше нейтральних подразників, супроводжується гіперпатичним емоційним забарвленням. Подразник сприймається надмірно яскравим чи голосним. Звичайне світло засліплює, звук голосу оглушує, дотик відчувається як важкий.
Парестезія — відчуття поколювання, повзання мурашок по шкірі, припливу крові і жару до різних ділянок тіла.
Синестезія — загострення сприйняття подразників з іррадіацією відчуттів і сприйняттів на інший аналізатор, у результаті чого вони здобувають невластиве їм забарвлення, характер подвійного відчуття. Так, звуковий подразник викликає зорові відчуття, наприклад кольору (кольорова музика); нюховий — зорові, кольорові (троянди пахнуть синім); звуковий подразник викликає больові відчуття. Гіперестезії та синестезії нерідко виникають у осіб, які перебувають у стані інтоксикації галюциногенами.
Сенестопатії — різноманітні, украй неприємні, тяжкі і незвичайні відчуття, що виходять з окремих внутрішніх органів і різних ділянок тіла, і не мають причин для їх виникнення в даному органі. Це невизначені відчуття — печіння, набрякання, розпирання, переливання, перекручування, біль у різних частинах тіла чи в органах, у яких відсутній патологічний процес (запалення, дегенерації та ін.). Сенестопатії можуть бути локалізованими чи міграційними, поодинокими чи множинними. У разі шизофренії сенестопатії незвичайні, "особливі" за характером. Наприклад: скарги хворого на "почуття страху в області чола", відчуття "злипання" легень. Метаморфопсії (зорові психосенсорні розлади) — перекручене сприйняття реально існуючих предметів зі збереженням розуміння їхнього значення і суті, а також критичного відношення хворого до них (дисморфопсії — перекручування форми предметів, макропсії - збільшення предметів, мікропсії — зменшення їхніх розмірів). Порушуються просторові відносини, змінюється почуття часу, оцінка відстані й ін. Психосенсорні інтеро- і пропріоцептив- ні розлади — спотворюється чи порушується сприйняття тілесного "Я", — проявляються у відчутті зміни пропорцій і розмірів тіла, його частин. Звичайно входять у структуру синдромів деперсоналізації, іпохондричного порушення схеми тіла, дисморфофобії. Приклади: "голова величезна", руки надмірно довгі, зуби хитаються.
Ілюзії — перекручене сприйняття реально існуючого предмета зі зміною його змісту, значення. Залежно від розладу діяльності того чи іншого аналізатора виділяють слухові (перекручене сприйняття змісту реальної мови, голосів у шумі і т.п.), зорові й інші ілюзії. Наприклад, у шумі вітру хворий чує голоси: "ми тебе уб'ємо". Замість кактуса на підвіконні хлопчик бачить дикобраза. До ілюзій загального почуття (інтеро- і пропріоцептивних) відносяться відчуття стиснення, натиску, спазму, натягу, пульсації у внутрішніх органах і інших частинах тіла, тобто ті різноманітні і своєрідні відчуття, в основі яких можуть бути і реальні подразнення відповідних рецепторів.
За механізмом виникнення ілюзії підрозділяють на фізичні, фізіологічні, психічні. Фізичні — виникають через особливості фізичних властивостей предметів і речовин (переломлення предмету на межі двох середовищ, міражі).
Фізіологічні — пов'язані з фізіологічними особливостями функціонування аналізатора (наприклад, відчуття руху після зупинки поїзда; обрій, де земля сходиться з небом, рівнобіжні лінії на далекій відстані сприймаються як такі, що сходяться і т.д.). Вони зумовлені недосконалістю органів чуття. Ілюзії можуть бути пов'язані також з тим, що увага зосереджена на одному подразнику, тому інші можуть сприйматися хибно. К. Ясперс називав ці ілюзії ілюзіями неуважності.
Психічні ілюзії — пов'язані зі змінами психічної діяльності. До них відносять афективні, вербальні, парейдолічні. Сильні емоції, страх, чекання, напруження створюють афективні ілюзії. Виникненню ілюзій сприяють утруднені умови сприйняття (погана освітленість, чутність). Слухові вербальні, чи інтерпретативні, ілюзії виникають, коли хворий у різних звуках (шум вітру, скрип, скрегіт коліс потяга та ін.) чи розмовах оточуючих чує зауваження, накази на свою адресу. Вони часто поєднуються з маренням відношення. Парейдолічні ілюзії виникають у зв'язку з порушенням свідомості (за умов інтоксикації, гіпертермії, вживання галюциногенів). У разі парейдолічних ілюзій хворий в малюнках шпалер, тінях від предметів бачить фантастичні чудовиська, страшні зображення.
Парейдолії — складні чуттєві, образні ілюзії. Прочитане, бачене раніше отримує надмірну силу і накладається на невідповідний за змістом реальний образ. Наприклад: у вірші Гете "Лісовий упир" хворому хлопчику у гарячковому стані навколишній ліс, небо вбачалися страшними, гілки дерев — протягненими лапами лісового упиря. Галюцинації — уявне сприйняття без реального подразника (образу, явища). Наприклад, хворий стверджує, що він бачить чорта, "який кривляється, танцює" перед ним, при цьому пацієнт дуже здивований, що лікар не реагує на чорта і говорить, що "його тут немає".
Зорові галюцинації — уявне сприйняття зорових образів без реального в даний час подразника (образу, явища). Наприклад, хворий стверджує, що він бачить змій, що плазують під ліжком. Як правило, зорові галюцинації відображують гострі стани, а слухові (вербальні) і тактильні — хронічні. Зорові галюцинації більш характерні для екзогенноорганічної патології.
Слухові галюцинації — хворий чує крики, розмови, музику, спів тощо, чого в цей час немає. Виділяють вербальні галюцинації у вигляді людської мови. Стосовно особистості хворого вони можуть бути нейтральними, коментуючими (ворожими, загрозливими, доброзичливими, антагоністичними — одні голоси добрі, інші — злі), імперативними, тобто такими, що наказують хворому щось зробити.
Імперативні галюцинації становлять велику небезпеку для самого хворого й оточуючих, тому що "голоси" можуть наказати вбити кого-небудь, підпалити квартиру, викинути коштовні речі і т.і.
Нюхові галюцинації — хворий сприймає запахи, що відсутні в цей час. Вони можуть бути приємними, але частіше — неприємними, наприклад, різкі запахи гару, бензину, "запах газів, що відходять з кишечнику". Різкі запахи спостерігаються у разі нюхової аури в епілептиків. Смакові галюцинації виражаються в тому, що хворий сприймає смакові подразники, які в цей час відсутні, часто це присмак гіркоти, "отрути" (ртуті, свинцю, стрихніну). Тактильні галюцинації — температурні, відчуття вологи на тілі, у вигляді дотиків, стискання, погладжувания, щипків, розтягнення шкіри тощо. Вісцеральні галюцинації (сенестопатичний галюциноз) — уявляють предмет чи образ у якому-небудь органі чи частині тіла. Наприклад, хворий "бачив", як до нього "у рот заповзла змія й оселилася в стравоході".
Прості галюцинації — фотопсії, акоазми, що не мають змісту. Вони сприймаються в окликах, світлових ефектах, у кольорових цятках та ін. Складні галюцинації - мають зміст, можуть бути у вигляді образів, сцен, панорам, діалогів, розмов, запахів та ін.
Справжні, повні, галюцинації — галюцинації, що мають усі властивості сприйняття, а саме чуттєву жвавість, екстрапроекцію, відсутність довільної змінюваності, що створює відчуття реальності. Наприклад, хворий "бачив відьму". Він жваво, яскраво, детально описував зовнішність "відьми", мертвотно блідий колір тіла, "пазурі", що стало приводом вважати цей образ відьмою. Сиділа вона в кімнаті, кривлялася, лякала, а він нічого не міг зробити, відьма була реальною, "дійсною". Цей хворий переживав повну, справжню, галюцинацію.
Неповні (псевдогалюцинації) — галюцинації, у яких відсутня яка-небудь із властивостей сприйняття. Якщо відсутня екстрапроекція, то це псевдогалюцинація, описана В.Х. Кандинським і виражається в тому, що хворий чує всередині голови голоси, звуки та ін. чи бачить "внутрішнім оком" "розташованих на звивинах мозку чоловічків" чи інші образи. Псевдогалюцинації втрачають таку властивість сприйняття, як почуття реальності і відрізняються від реальних подразників. Галюцинації поділяють на особливі види.
Гіпногогічні — галюцинації, що з'являються при переході від стану неспання до сну (під час засинання). Ці галюцинації виникають при закритих очах, вони можуть бути поодинокими чи множинними, сценоподібними чи калейдоскопічними. Значно рідше бувають гіпнопомпічні, що виникають під час пробудження, тобто при переході від сну до неспання. Ці галюцинації зникають, коли хворий засинає чи цілком пробуджується. Екстракампінні — галюцинації, що розташовуються поза полем зору. Наприклад, хворий, дивлячись прямо перед собою, "бачить" позаду себе чорта. Функціональні — галюцинаторний подразник сприймається поряд, паралельно з реальним. Наприклад, у шумі води чується і шум води, і "голоси". Від ілюзій функціональні галюцинації відрізняються тим, що під час ілюзій замість одного подразника сприймається інший за змістом (не шум води, коли відкривають кран, а шепотіння, мова), а в разі функціональних галюцинацій, як викладено вище, сприймається і шум води (реальний), і галюцинаторна мова в ній.
Рефлекторні галюцинації — відтворені, коли реальний подразник (наприклад, поворот ключа в замку) галюцинаторно сприймається в іншому місці (поворот ключа в серце). Чи, наприклад, веретено в руці — веретено обертається і дзижчить у серці. Викликані галюцинації — спричинені сеансом гіпносугестії.
Негативні галюцинації — відсутність сприйняття дійсно існуючих предметів. Епізодичні галюцинації — що виникають періодично, наприклад екстатичні в епілептиків. Галюцинації типу Шарля Боне — у психічно здорових, що втратили зір чи слух, виникають зорові чи слухові галюцинації (із критичною оцінкою). Наприклад: сліпа хвора бачила, як "уздовж паркану, пофарбованого у зелений колір, йде білява дівчина в красивому блакитному платті". Явища фантома в осіб після ампутації — галюцинації у психічно здорових (із критичним до них відношенням), коли людина відчуває наявність ампутованої кінцівки, біль у ній та ін. У дитячому та підлітковому віці частіше бувають зорові галюцинації (звірі, чудовиська з прочитаних казок і т.п.), а слухові — у вигляді простих чи елементарних галюцинацій (дзенькіт, шум, постріли тощо).
