В країнах Європи та США лікарняний клоун – це повноцінна професія, головною метою якої є надання емоційної підтримки. Лікарняна клоунада з"явилась у США ще у далекому 1986 року. Зараз у світі існує понад 30 організацій, які спеціалізуються на таких шоу. І більшість з них — волонтерські.
В Україні лікарняна клоунада, на превеликий жаль, існує лише на волонтерських засадах. Так, наприклад, у 2006 році поляк Ян Томаш Рогала переїхав до міста Дніпра, де почав, у якості клоуна на ім"я Ліхтарик, відвідувати відділення дитячих лікарень. А в 2012 році Ян відкрив школу лікарняних клоунів, в якій досі безкоштовно проходять заняття з підготовки волонтерів і навчання їх основам лікарняної клоунади.
Активно представлена лікарняна клоунада і в місті Рівне. Там, у 2012 році колишній вчитель історії та правознавства, згодом ветеран АТО, — Тарас Обоїста заснував волонтерський рух “Лікарняні клоуни “Червоні носи”, який наразі активно функціонує та співпрацює з іншими організаціями в різних містах України.
Ще дві потужні команди лікарняних клоунів працюють у Києві. Одна в “Національному інституті раку” за підтримки Фонду допомоги онкохворим дітям “Краб”, інша – у дитячій спеціалізованій лікарні Охматдит за підтримки БФ “Таблеточки”.
Специфіка роботи з дітьми та підлітками
Якщо говорити про роботу лікарняних клоунів з важкохворими дітьми та дітьми з інвалідністю, то насамперед, вони допомагають лікарям налагодити контакт з дитиною, часто супроводжують дітей на медичні процедури та операції, або просто приходять до них у палату, щоб погратися.
Втім, місія лікарняних клоунів не завжди про сміх. Насамперед, це про те, щоб дати дитині можливість прожити потрібні емоції, включаючи страх, тривогу та навіть агресію. Крім того, це про те, щоб дитина почувала себе особистістю, а не об’єктом медичних маніпуляцій. Саме тому, лікарняні клоуни присутні у палаті виключно зі згоди та бажання самої дитини.
Якщо з меншими дітьми лікарняні клоуни насамперед граються, то взаємодіяти з підлітками, що лікуються важче, але й іноді навіть цікавіше. За словами Ольги Булкіної, з підлітками можна грати у “Крокодила”, влаштовувати у палаті імпровізовані вечірки або просто жартувати.
Специфіка роботи з дорослими
Варто зазначити, що в Україні довгий час лікарняні клоуни працювали лише для дітей, але згодом почали системно ходити і до дорослих.
Лікарняний клоун Юрій Яцюк з рівненських “Червоних носів” згадує, що, коли вперше прийшов у лікарню до дітей у 2014 році ,– було зовсім не страшно. Інша річ – у Одеському військовому шпиталі у 2015 році.
“Ми були там у рамках фестивалю. Сцена, концерт, а потім пішли у палати до тих, хто не ходив. Нам сказали: “Тут майже всі “кіборги”. У мене ноги ніколи так не тремтіли, поки ми до них не зайшли. Але раптом виявили, що вони теж, як діти”, – розповідає Юрій.
Коли “Червоні носи” поверталися з Одеси додому, військові знайшли їх у соцмережі і написали, що завдяки іграм вивільнили багато негативу, який могли проявити до рідних.
Окрім дорослих пацієнтів, лікарняні клоуни також активно взаємодіють з батьками дітей, і ця робота є особливою. Адже, зазвичай емоції хворої дитини залежать від батьків. Діти борються доти, доки це роблять їхні мама і тато.
Найважче у роботі лікарняного клоуна
Найважче у роботі лікарняного клоуна – знайти лінію розмежування між собою і своєю роллю. Насамперед, це означає не звикати до пацієнтів, не заводити друзів, не прив"язуватися. Дуже важко, коли людина йде із життя. Клоуни зізнаються, що іноді потребують багато часу, щоб “відійти від виходу”.
В Україні лікарняна клоунада, на превеликий жаль, існує лише на волонтерських засадах. Так, наприклад, у 2006 році поляк Ян Томаш Рогала переїхав до міста Дніпра, де почав, у якості клоуна на ім"я Ліхтарик, відвідувати відділення дитячих лікарень. А в 2012 році Ян відкрив школу лікарняних клоунів, в якій досі безкоштовно проходять заняття з підготовки волонтерів і навчання їх основам лікарняної клоунади.
Активно представлена лікарняна клоунада і в місті Рівне. Там, у 2012 році колишній вчитель історії та правознавства, згодом ветеран АТО, — Тарас Обоїста заснував волонтерський рух “Лікарняні клоуни “Червоні носи”, який наразі активно функціонує та співпрацює з іншими організаціями в різних містах України.
Ще дві потужні команди лікарняних клоунів працюють у Києві. Одна в “Національному інституті раку” за підтримки Фонду допомоги онкохворим дітям “Краб”, інша – у дитячій спеціалізованій лікарні Охматдит за підтримки БФ “Таблеточки”.
Специфіка роботи з дітьми та підлітками
Якщо говорити про роботу лікарняних клоунів з важкохворими дітьми та дітьми з інвалідністю, то насамперед, вони допомагають лікарям налагодити контакт з дитиною, часто супроводжують дітей на медичні процедури та операції, або просто приходять до них у палату, щоб погратися.
Втім, місія лікарняних клоунів не завжди про сміх. Насамперед, це про те, щоб дати дитині можливість прожити потрібні емоції, включаючи страх, тривогу та навіть агресію. Крім того, це про те, щоб дитина почувала себе особистістю, а не об’єктом медичних маніпуляцій. Саме тому, лікарняні клоуни присутні у палаті виключно зі згоди та бажання самої дитини.
Якщо з меншими дітьми лікарняні клоуни насамперед граються, то взаємодіяти з підлітками, що лікуються важче, але й іноді навіть цікавіше. За словами Ольги Булкіної, з підлітками можна грати у “Крокодила”, влаштовувати у палаті імпровізовані вечірки або просто жартувати.
Специфіка роботи з дорослими
Варто зазначити, що в Україні довгий час лікарняні клоуни працювали лише для дітей, але згодом почали системно ходити і до дорослих.
Лікарняний клоун Юрій Яцюк з рівненських “Червоних носів” згадує, що, коли вперше прийшов у лікарню до дітей у 2014 році ,– було зовсім не страшно. Інша річ – у Одеському військовому шпиталі у 2015 році.
“Ми були там у рамках фестивалю. Сцена, концерт, а потім пішли у палати до тих, хто не ходив. Нам сказали: “Тут майже всі “кіборги”. У мене ноги ніколи так не тремтіли, поки ми до них не зайшли. Але раптом виявили, що вони теж, як діти”, – розповідає Юрій.
Коли “Червоні носи” поверталися з Одеси додому, військові знайшли їх у соцмережі і написали, що завдяки іграм вивільнили багато негативу, який могли проявити до рідних.
Окрім дорослих пацієнтів, лікарняні клоуни також активно взаємодіють з батьками дітей, і ця робота є особливою. Адже, зазвичай емоції хворої дитини залежать від батьків. Діти борються доти, доки це роблять їхні мама і тато.
Найважче у роботі лікарняного клоуна
Найважче у роботі лікарняного клоуна – знайти лінію розмежування між собою і своєю роллю. Насамперед, це означає не звикати до пацієнтів, не заводити друзів, не прив"язуватися. Дуже важко, коли людина йде із життя. Клоуни зізнаються, що іноді потребують багато часу, щоб “відійти від виходу”.
