Ми з тобою – як море і небо…
(Л. Костенко)
Немов море – я, а ти – небо.
Глибина моя – світло твоє.
Синє полум’я хвиль – це від тебе,
Гуркіт грому – це у тебе моє.
Шлю тобі в височінь шумовиння,
Воно легше, ніж хмари твої,
А у відповідь – сяйво проміння
Додає мені щастя краси.
Простягаю свої руки-хвилі,
Ти до мене – блакить своїх хмар.
Та зустрінемось тільки у мріях
І в далекому мареві чар.
(1995 р.)
(Л. Костенко)
Немов море – я, а ти – небо.
Глибина моя – світло твоє.
Синє полум’я хвиль – це від тебе,
Гуркіт грому – це у тебе моє.
Шлю тобі в височінь шумовиння,
Воно легше, ніж хмари твої,
А у відповідь – сяйво проміння
Додає мені щастя краси.
Простягаю свої руки-хвилі,
Ти до мене – блакить своїх хмар.
Та зустрінемось тільки у мріях
І в далекому мареві чар.
(1995 р.)
