Стою на перехресті сам.
Куди іти? Чому так темно?
У серці сум, а в голові — туман,
Майбутнє кличе, зве мене щоденно.
Немає карти, вказівок нема.
І страх, як тінь, чатує за спиною.
І хоч навколо швидко світ іде,
Стою перед високою горою.
Неподалік батьки, мене тримають,
Вони не завжди будуть тут зі мною.
Буває ранками тумани накривають,
Я хочу бути скрізь міцною всім стіною.
Молюсь. Мовчу. І раптом бачу Світло.
Немов, торкнувся мене Бог рукою.
Здається все ще не відкриті двері,
Куди іти? Чому так темно?
У серці сум, а в голові — туман,
Майбутнє кличе, зве мене щоденно.
Немає карти, вказівок нема.
І страх, як тінь, чатує за спиною.
І хоч навколо швидко світ іде,
Стою перед високою горою.
Неподалік батьки, мене тримають,
Вони не завжди будуть тут зі мною.
Буває ранками тумани накривають,
Я хочу бути скрізь міцною всім стіною.
Молюсь. Мовчу. І раптом бачу Світло.
Немов, торкнувся мене Бог рукою.
Здається все ще не відкриті двері,