Чоловік розповідає, що купував налбуфін в аптеках без рецепта. За день він міг використати одну упаковку на 10 ампул.Медсестра одна мені сказала, щоб я не захоплювався дуже ним, що може бути залежність. Я думаю, ну, напевно, вже є залежність. Як я рік вже прожив вдома, я постійно купляв його. Коли довго не колов, то ніби все боліло. Налбуфін так робить, що дуже погана пам'ять стає. Я всю лікарню майже не пам'ятаю. Постійно стан сонливий. Я не відчував від нього якогось позитивного ефекту, але я просто відчував відсутність дискомфорту. Все, що він давав, — це відсутність дискомфорту і змогу заснути. А потім я зрозумів, що це проблема”, — згадує Антон.
Антон безуспішно намагався кинути препарат самотужки, але синдром відміни був нестерпним, і він знову йшов до аптеки.
Зрештою, чоловік домовився з мамою, що якщо самостійно не впорається, вона допоможе йому потрапити у реабілітаційний центр закритого типу. Там, відмовившись від препарату, він тиждень страждав від безсоння, галюцинацій та інших симптомів "ломки"."Коли я сам спробував два рази кинути, зрозумів, що не можу, що я чекаю всю ніч ранку, щоб піти в аптеку. Я просто не міг заснути, я весь мокрий лежав. Думаю: все, 100% піду в аптеку. Починає викручувати все тіло, все дратує. Постійно такий стан, як температура підвищена. От ліг ти спати, не можеш просто полежати хвилин п'ять, постійно щось заважає", — розповідає Антон.
Після лікування життя Антона кардинально змінилося: він почувається краще і влаштувався на роботу. Чоловік впевнений, що більше ніколи не повернеться до налбуфіну.
“Майже два роки життя викинуті, майже нічого не пам’ятаю. Єдиний плюс від налбуфіну – я не пам’ятаю того жаху, але повертатися до цього я ніколи не хочу. Всі, хто зі мною у госпіталі лежав — а там дуже багато військових було, я з деякими досі спілкуються – просто продовжують його купувати. Так само. Дуже тяжко його кинути”, — розповідає Антон.