Губно-зубні приголосні, а саме звуки "в" і "ф", з`явилися у мовленні задяки зміні раціону наших пращурів. Зокрема – завдяки кашам та молочним продуктам.
Таку теорію розвивав американський лінгвіст Чарльз Гокетт ще у 1985 році
Він припустив, що майже повна відсутність звуків, схожих на "в" та "ф" в мовах, якими говорили мисливці-збирачі, частково пов'язана з їхнім раціоном.
Гокетт стверджував, що пережовування переважно твердої їжі стирало зуби та поступово викликало збільшення нижньої щелепи і псувало прикус, майже вирівнюючи верхні зуби навпроти нижніх.
Теорію науковця спочатку спростували, але тепер у вчених є докази, що вона правдива.
Перевіряти ідею Гоккета взялася міжнародна група дослідників, пише The Guardain.
У своїй спільній науковій роботі "Звукові системи людини формуються постнеолітичними змінами у формі прикуса" вони пояснили, чому згадка про літеру та звук "ф" в англійській мові з'явилася лише близько XVI століття.
Комп'ютерні моделі показали, що за умов нормального людського прикусу для формування губно-зубних приголосних треба на 29% менше енергії, аніж за умови нетипового положення зубів та щелепи.
Коли науковці почали досліджувати звуки "в" і "ф" у мовах світу, вони з'ясували, що губно-зубні приголосні могли швидко поширюватися у мовленні з моменту зародження сільського господарства.
"Ми з'ясували, що губно-зубні приголосні не могли з'явитися набагато раніше, аніж 4 тисячі років тому. А це справді нещодавно з погляду анатомії сучасної людини", – каже Даміан Блазі, член дослідної групи з Цюрихського університету.
Блазі вважає, що їхнє дослідження здатне допомогти переосмислити фактори, які впливають на розвиток мови. Він зауважив, мови розглядають як гуманітарну науку, натомість, схоже, її розвиток слід розглядати і в контексті біології.
Таку теорію розвивав американський лінгвіст Чарльз Гокетт ще у 1985 році
Він припустив, що майже повна відсутність звуків, схожих на "в" та "ф" в мовах, якими говорили мисливці-збирачі, частково пов'язана з їхнім раціоном.
Гокетт стверджував, що пережовування переважно твердої їжі стирало зуби та поступово викликало збільшення нижньої щелепи і псувало прикус, майже вирівнюючи верхні зуби навпроти нижніх.
Теорію науковця спочатку спростували, але тепер у вчених є докази, що вона правдива.
Перевіряти ідею Гоккета взялася міжнародна група дослідників, пише The Guardain.
У своїй спільній науковій роботі "Звукові системи людини формуються постнеолітичними змінами у формі прикуса" вони пояснили, чому згадка про літеру та звук "ф" в англійській мові з'явилася лише близько XVI століття.
Комп'ютерні моделі показали, що за умов нормального людського прикусу для формування губно-зубних приголосних треба на 29% менше енергії, аніж за умови нетипового положення зубів та щелепи.
Коли науковці почали досліджувати звуки "в" і "ф" у мовах світу, вони з'ясували, що губно-зубні приголосні могли швидко поширюватися у мовленні з моменту зародження сільського господарства.
"Ми з'ясували, що губно-зубні приголосні не могли з'явитися набагато раніше, аніж 4 тисячі років тому. А це справді нещодавно з погляду анатомії сучасної людини", – каже Даміан Блазі, член дослідної групи з Цюрихського університету.
Блазі вважає, що їхнє дослідження здатне допомогти переосмислити фактори, які впливають на розвиток мови. Він зауважив, мови розглядають як гуманітарну науку, натомість, схоже, її розвиток слід розглядати і в контексті біології.
