Нестримні почуття стираються роками
від поглядів німих, байдужістю прикритих,
а серце так благає: «Підійди»,
та гордість нам стирає всі шляхи.
Півпогляду, півкроку до розмови,
із почуттями граємо в любов,
лише в своїй уяві до нестями
говоримо собі – чому це знов?
Ці погляди нестерпні та пекучі
за спиною ховаєш, ніби вкрав
мої думки, мої слова в тумані
не чуєш більше крізь чужий обман.
А памʼятаєш, як уперше посміхались?
В дверях стояли, зіштовхнувшись в них?
І друзі всі твої були позаду
від поглядів німих, байдужістю прикритих,
а серце так благає: «Підійди»,
та гордість нам стирає всі шляхи.
Півпогляду, півкроку до розмови,
із почуттями граємо в любов,
лише в своїй уяві до нестями
говоримо собі – чому це знов?
Ці погляди нестерпні та пекучі
за спиною ховаєш, ніби вкрав
мої думки, мої слова в тумані
не чуєш більше крізь чужий обман.
А памʼятаєш, як уперше посміхались?
В дверях стояли, зіштовхнувшись в них?
І друзі всі твої були позаду