Пензлик смерті

[Zvopim]

Картини — мов вікно у ніч,
Де світло гасне, гасне клич.
Вони зависли на стіні,
А інші — творяться в мені.

Картини пише час живий,
І пензлі мріють кольорові,
Але в пітьмі моїх повік
Зринає чорний їхній крик.

Закрию очі — і здається,
Що серце фарбами заллється.
Не люди творять ці світи,
А тіні, що знесуть мости.

І пензлик смерті доторкає,
Холодним подихом витає,
Мов хтось торкається в пітьмі