Не загадую нiчого довше дня,
не читаю новину, що йде обабiч,
до хвилини скоротилося життя –
б’є в потилицю як снайпер на добранiч.
Вже не має того присмаку на зле,
що буває пiсля першого ковточка,
воно плине, як вода з Каховки – точно,
та змиває все що поверху росте.
Та чи зносить скам’янiле серце тиск
того зла, що розлилося чорним морем,
я плекаю те камiння чорним горем,
щоб надiї корiнь мав вiд того зиск.
18.12.23
Олена Ришкова
не читаю новину, що йде обабiч,
до хвилини скоротилося життя –
б’є в потилицю як снайпер на добранiч.
Вже не має того присмаку на зле,
що буває пiсля першого ковточка,
воно плине, як вода з Каховки – точно,
та змиває все що поверху росте.
Та чи зносить скам’янiле серце тиск
того зла, що розлилося чорним морем,
я плекаю те камiння чорним горем,
щоб надiї корiнь мав вiд того зиск.
18.12.23
Олена Ришкова
