Нащо ти, спека,
споганила літо?
Воно було кращим,
ніжнішим, повір,
Вже вікна і двері всі,
майже, відкрито,
Все всюди у втомі,
спустошений двір.
Задуха у днях,
у ночах поміж снами,
Зник вітер, сховався,
згадалась зима,
Мороз як за щоки,
за носа щипався,
Та поза вікном
завірюха гула.
споганила літо?
Воно було кращим,
ніжнішим, повір,
Вже вікна і двері всі,
майже, відкрито,
Все всюди у втомі,
спустошений двір.
Задуха у днях,
у ночах поміж снами,
Зник вітер, сховався,
згадалась зима,
Мороз як за щоки,
за носа щипався,
Та поза вікном
завірюха гула.
