Чому в моїх вікнах не світить весна?
Чому замість тиші — сирена сумна?
Чому не книжки — а тривожний рюкзак?
І хмари над містом — мов попіл і страх?
Я мала б радіти, сміятись, співать,
А вчуся в підвалі мовчать і чекать.
У школі замість дзвінків — тиша й біль,
І мрії мої — мов на нитці зі стріл.
Мій дім обгорілий, та в серці живу,
Я вірю у світло, у мрію свою.
Бо навіть у темряві — сонце горить,
А діти, як квіти, не можуть загинуть.
Я прошу не слави, не грошей, не слів —
Лиш миру для тих, хто в біді і без снів.
Щоб знову над нами лунали пісні…
Чому замість тиші — сирена сумна?
Чому не книжки — а тривожний рюкзак?
І хмари над містом — мов попіл і страх?
Я мала б радіти, сміятись, співать,
А вчуся в підвалі мовчать і чекать.
У школі замість дзвінків — тиша й біль,
І мрії мої — мов на нитці зі стріл.
Мій дім обгорілий, та в серці живу,
Я вірю у світло, у мрію свою.
Бо навіть у темряві — сонце горить,
А діти, як квіти, не можуть загинуть.
Я прошу не слави, не грошей, не слів —
Лиш миру для тих, хто в біді і без снів.
Щоб знову над нами лунали пісні…
