Я сів у потяг, їду у майбутнє,
Назустріч мріям, що в серцях палають.
Далеко десь за обрієм присутнє
Життя нове, де віри не втрачають.
В купе мовчання, в серці — тихий спогад,
А за вікном — поля, ліси та ріки…
Я їду, мов паломники до Бога,
Зустріть спокійні дні — міцні, навіки.
Пливе Дніпро – артерія надії.
І небо світить вогником святим.
Віршами серце шепче: «Я з України!»,
З народом сильним, добрим і живим.
Зі мною в потязі душа народу,
І кожен пасажир, неначе брат.
Хтось їде з болем, хтось — за перемогу,
Назустріч мріям, що в серцях палають.
Далеко десь за обрієм присутнє
Життя нове, де віри не втрачають.
В купе мовчання, в серці — тихий спогад,
А за вікном — поля, ліси та ріки…
Я їду, мов паломники до Бога,
Зустріть спокійні дні — міцні, навіки.
Пливе Дніпро – артерія надії.
І небо світить вогником святим.
Віршами серце шепче: «Я з України!»,
З народом сильним, добрим і живим.
Зі мною в потязі душа народу,
І кожен пасажир, неначе брат.
Хтось їде з болем, хтось — за перемогу,
