Alin4kDoDo
Леди
Боїтеся, що ваші 5−10 горнят кави на день завадять вам прожити довго? «Великі розуми» минулого точно цим не переймалися. Кому з них треба рівно 60 зернят, а комусь стакан цукру до улюбленого і неприйнятного суспільством напою?
Ще у 18 столітті письменник та мислитель Франсуа-Марі Аруе, відомий під іменем Вольтер, «за деякими даними, випивав від 40 до 50 чашок кави на день, очевидно, шоколадно-кавової суміші. Він дожив до вісімдесяти років, хоча його лікар попереджав, що його улюблена кава його вб'є».
Пили без цукру. Маловідомі факти про каву у Львові, які доводять, що це кавова столиця України
Про це зазначила Аманда Шеркер у The Huffington Post. Звичка Вольтера пити багато кави також згадується у статті Вірджинії Мюр на Listverse, де зазначено і його улюблену кав’ярню Café Procope в Парижі. Мислитель регулярно «платив непомірні суми за імпорт елітної кави для особистого користування» — що сьогодні вже не здається таким дивакуватим.
Пізніше того століття, Іммануїл Кант також почав пити каву, утім у свої останні дні життя. Томас Де Квінсі в праці Останні дні Іммануїла Канта,
описує філософський «звичай випивати, одразу після обіду, чашку кави», ритуал, який він так полюбив, що, коли відчував, що може не отримати свій новий улюблений напій, «розпочиналася сцена, варта уваги. Каву потрібно було принести «негайно» (слово, яке постійно було у нього на вустах в останні дні) «в одну мить». Знаючи це, Де Квінсі переконувався, що «кава була змелена; вода кипіла; і в ту мить, коли було дано слово, слуга [Канта] вривався, як стріла, і занурював каву у воду… Але ця незначна затримка здавалася Канту нестерпною».
Якщо є багато кави, то має бути й багато цукру в ній. Так, Сьорен К'єркегор, який вже, однак, жив у 19 столітті, із захватом хапав мішок з цукром і висипав у кавову чашку, поки він не насипався горою над краєм. Потім наставала черга неймовірно міцної, чорної кави, яка повільно розчиняла білу піраміду." Про це пише біограф Йоаким Гарфф. У К'єркегора також було 50 різних кавових чашок, і він просив свою секретарку вибрати одну,
та надати вагому філософську причину свого вибору.
Загалом Стівен Джонсон, автор американських бестселерів Розум навстіж та Виникнення. пов’язує підйом культури кав’ярень з епохою Просвітництва, періодом розвитку наук та оновлення суспільства. Джонсон стверджує, що кав’ярня була важливим осередком культури епохи Просвітництва. Представники різних дисциплін та прошарків приходили, проводили там час, ділилися ідеями. Також ціла низка вирішальних подій в історії культури Просвітництва так чи інакше пов’язана з якоюсь кав’ярнею. Наприклад, весь страховий бізнес винайдено в кав’ярні Lloyds of London. У Бенджаміна Франкліна була група під назвою Клуб Чесних Перук, яка збиралася разом, вони проводили там час, обговорюючи електрику, хімію, політику і релігію. А до того, як кава замінила пиво як денний напій, фактично все суспільство була п’яним цілий день. «Це звучить як щось, що сказала б людина, яка багато п'є кави. Але не випадково епоха Розуму супроводжується підйомом напоїв з кофеїном, бо подумайте про те, яким би було ваше життя, якби ви перейшли з двох пінт пива вранці на дві чашки кави»,
— розповідає Джонсон.
Відомий своїм запальним характером Бетховен якось іронічно запитав «Чи не бажаєте кави перед тим, як йти» після того, як відлякав небажаного компаньйона. Знаменитий композитор був одержимий кавою і, за словами його біографа, вручну відраховував 60 зерняток на чашку. Ще один прославлений композитор, чиє ім'я ви вірогідно чули, Йоган Себастьян Бах перетворив вірш свого співавтора, Пікандера, на Кавову кантату в 1732 році. Цей музичний твір висміював суспільне обурення зростанням популярності віденських кав’ярень. На той час каву вважали небезпечним суспільним «пороком», але це не завадило усім цим та іншим геніям вживати її у тій кількості, яку вони бажали. Можливо, саме кава посилювала їхні мозкові здібності.
