Лежачи чуєш, як птиці хлопочуть-навколо.
Минає ще-трохи… залишився лиш-я, та яснії- зорі.
Хтось в дитинстві прагнучи-мріяв.
Уважно все небо, тримав зором в обіймах.
Чисто на серці, дух не закований в склепах,
Шуміло десь небо… Природа дарує, із любовью готує, симбіоз своїх правильних справ.
Як би не линув тернисто… -екзаменів- шлях…
Завжди хтось, десь з верху…
Або зовсім-праворуч,
йде десь ряденько, мовчазний як монах.
Радісно серце, навпроти - постука
в такі ж самі дверці і тепло… ні звука.
Легко розплавить сумну-кожуху.
Я вже ось-поруч. Тримаю. Не відпущу.
Ось і зорі десь за обрій-майнули…
Тут Без черги-вийшла Роса,
гордісно розгладить землю, тягнучи із неба, її хаосу - краса.
Сяйво сонця - прорізало небо.
Всяка зима не постійна…-… але так треба.
Думки сірі десь в ліс промайнули…
Вдячні за все, ми скрізь, ми - тут були!
В душі кожного є - , я вірю!
Ознаки правильного неба.
Минає ще-трохи… залишився лиш-я, та яснії- зорі.
Хтось в дитинстві прагнучи-мріяв.
Уважно все небо, тримав зором в обіймах.
Чисто на серці, дух не закований в склепах,
Шуміло десь небо… Природа дарує, із любовью готує, симбіоз своїх правильних справ.
Як би не линув тернисто… -екзаменів- шлях…
Завжди хтось, десь з верху…
Або зовсім-праворуч,
йде десь ряденько, мовчазний як монах.
Радісно серце, навпроти - постука
в такі ж самі дверці і тепло… ні звука.
Легко розплавить сумну-кожуху.
Я вже ось-поруч. Тримаю. Не відпущу.
Ось і зорі десь за обрій-майнули…
Тут Без черги-вийшла Роса,
гордісно розгладить землю, тягнучи із неба, її хаосу - краса.
Сяйво сонця - прорізало небо.
Всяка зима не постійна…-… але так треба.
Думки сірі десь в ліс промайнули…
Вдячні за все, ми скрізь, ми - тут були!
В душі кожного є - , я вірю!
Ознаки правильного неба.
