Не обіцяй мені раю на ранок,
Не шепчи про безгрішні світанки.
Я ж і сам колись п’яний по барах
Заблукав у чужі забаганки.
Я не кращий — пив і лукавив,
І любив не душею — лиш тілом.
І в душі моїй, вітром блукала
Порожнеча чужого похмілля.
Ти говориш, що вийдеш з туману —
Та чи зможеш ніч відпустити?
Без отих засмучених думок,
Що навчилися в крові тремтіти?
Я не вірю в спасіння у слові.
Я боюсь — опинитись слабким.
Ці прокурені, мокрі жінки
Не шепчи про безгрішні світанки.
Я ж і сам колись п’яний по барах
Заблукав у чужі забаганки.
Я не кращий — пив і лукавив,
І любив не душею — лиш тілом.
І в душі моїй, вітром блукала
Порожнеча чужого похмілля.
Ти говориш, що вийдеш з туману —
Та чи зможеш ніч відпустити?
Без отих засмучених думок,
Що навчилися в крові тремтіти?
Я не вірю в спасіння у слові.
Я боюсь — опинитись слабким.
Ці прокурені, мокрі жінки
