Крізь полум’я, крізь грім і страх,
Несеться пам’ять — вічний стяг.
Вона горить, але жива,
У ній — і сльози, і слова.
Обличчя тих, кого вже слід —
У серці, наче заповіт.
Їх голос — шепіт в тишині,
Як гомін пташок на весні.
Горіли села, падали мости,
Але душа — не хотіла іти.
Ми крізь вогонь пройшли не раз,
Та пам’ять — з нами повсякчас.
Несеться пам’ять — вічний стяг.
Вона горить, але жива,
У ній — і сльози, і слова.
Обличчя тих, кого вже слід —
У серці, наче заповіт.
Їх голос — шепіт в тишині,
Як гомін пташок на весні.
Горіли села, падали мости,
Але душа — не хотіла іти.
Ми крізь вогонь пройшли не раз,
Та пам’ять — з нами повсякчас.
