Вы используете устаревший браузер. Этот и другие сайты могут отображаться в нём некорректно. Вам необходимо обновить браузер или попробовать использовать другой.
Згідно з сучасними науковими уявленнями, Всесвіт має форму, що наближається до геометрії розширеного простору, з величезними порожнечами між галактиками.
Через ефект гравітаційного уповільнення часу, час на поверхні Землі тече швидше, ніж на орбіті або біля чорної діри. Це стало основою для перевірки теорії відносності Ейнштейна.
Гравітаційні хвилі — це коливання простору-часу, які утворюються в результаті великих космічних подій, таких як злиття чорних дір. Вони були виявлені лише в 2015 році.
Темна енергія є загадковою силою, яка сприяє прискореному розширенню Всесвіту. Вона становить близько 68% від загальної енергії Всесвіту, але до цих пір не зрозуміла.
Червоний зсув — це явище, яке спостерігається, коли світло від далеких галактик розтягується, коли вони віддаляються від нас, що свідчить про розширення Всесвіту.
Місяць є єдиним великим природним супутником, який має таку дивовижну взаємодію з планетою. Його орбіта та нахил впливають на клімат Землі та створюють припливи.
Деякі зірки, наприклад, Бетельгейзе, є надзвичайно яскравими і значно більшими за Сонце. Бетельгейзе — червоний надгігант, який за розмірами може бути в 1 000 разів більший за наше Сонце.
Іо, супутник Юпітера, є найактивнішим вулканічним об'єктом в Сонячній системі. На його поверхні постійно відбуваються виверження, де вивільняється сірка і гази.
Коли зірка вмирає, вона може вибухнути в наднову, що викидає великі об'єми матеріалу в космос. Ці матеріали можуть стати основою для нових зірок, планет та навіть життя.
Кільця Сатурна складаються з мільйонів окремих частинок льоду і каміння. Вони мають різну товщину та можуть простягатися на тисячі кілометрів, але їхня ширина дуже мала.
Туманність Бублика, або NGC 6543, є однією з найяскравіших планетарних туманностей. Вона нагадує бублик або кільце і має діаметр близько 0.5 світлових років.
Чорні діри не тільки поглинають матерію, але й можуть рости і розширюватися, поглинаючи все більше космічного матеріалу навколо. Це один з наймістичніших процесів у космосі.
Екзопланети, які знаходяться за межами нашої Сонячної системи, можуть бути дуже різними. Деякі з них — "планети мандрівники", що не мають зірки і подорожують по космосу самостійно.
На полюсах Марса є поклади льоду, і, ймовірно, в глибині планети зберігається значна кількість замороженої води. Це важливе відкриття для майбутніх місій на Марс.
Через приблизно 5 мільярдів років Сонце розшириться і перетвориться на червону гігантську зірку, що в кінцевому підсумку поглине Меркурій і Венеру, а Земля стане безжиттєвою пустелею.
Вчені припускають, що за межами Сонячної системи можуть існувати супутники, що обертаються навколо екзопланет, які знаходяться в зонах, де є умови для життя.
Чорні діри, нейтронні зірки та супернові можуть випромінювати потужне рентгенівське випромінювання. Це явище дозволяє вивчати ці екстремальні об'єкти, навіть якщо вони занадто віддалені для візуального спостереження.
На Юпітері, як і на інших планетах, існують сезони, але через швидке обертання планети та величезну атмосферу ці сезони дуже короткі. За один оберт Юпітер проходить всі чотири сезони за 10 годин!
