Что нового?
От:

«Медична грамотність»

  • Автор темы Автор темы paramaribo
  • Дата начала Дата начала
paramaribo

paramaribo

Тестер
Регистрация
10/9/25
Сообщения
1,712
Репутация
138
Лайки
1,373
Депозит
51.59$
Хвороба Лайма
Протягом 2019 року було зареєстровано 4 482 випадки хвороби Лайма серед українців. Зокрема, 833 випадки зафіксували у жителів сільської місцевості, а 492 — у дітей до 17 років.

Хвороба Лайма (кліщовий бореліоз, Лайм-бореліоз) — інфекційне трансмісивне захворювання. Інфекцію переносять іксодові кліщі.

Одним із джерел інфекції є годувальники кліщів — невеликі ссавці й деякі види птахів.

Більшість випадків хвороби Лайма (інфекцію переносять кліщі) фіксують із травня до листопада. Це період найвищої активності іксодових кліщів. Лише третина хворих може пригадати епізод укусу кліща.

Інкубаційний період становить від 1 до 45 днів (7–14 у середньому). Сприйнятливість людей до захворювання висока.

Ймовірність укусу кліща і зараження хворобою Лайма найвища серед людей, які багато часу перебувають на відкритому повітрі, особливо у лісах, лісопарках тощо. Від хворого до здорової людини збудник не передається.

Хвороба Лайма може мати кілька стадій:

  • ранню локалізовану;
  • ранню дисеміновану;
  • пізню хронічну.
Рання локалізована стадія виникає через 1–30 днів (у середньому — через 7) після укусу кліща. Найчастіше у паховій чи підколінній ділянці виникає так звана ізольована мігруюча еритема. У третині випадків вона не розвивається, що значно ускладнює вчасні діагностику та лікування.

На місці укусу кліща виникає червона папула з чіткими краями. Згодом зона гіперемії розширюється, а центр — блідне. У деяких випадках еритема, що зазвичай безболісна і не свербить, може бути суцільним червоним тлом.

Без лікування мігруюча еритема зберігається 2–3 тижні. У третини людей недуга завершується на цьому етапі. В інших — переходить у ранню дисеміновану стадію.

Рання дисемінована стадія виникає через 3–10 тижнів після укусу кліща і є результатом гематогенного розповсюдження збудника. На цій стадії з’являються:

  • шкірні доброякісні лімфоцитоми, множинні мігруючі еритеми;
  • запаморочення, краніальні невропатії, зокрема параліч Белла, менінгізм та менінгіт;
  • кістково-м’язові артралгії та міальгії;
  • серцево-судинні блокади.
Клінічні прояви зникають самостійно.

Пізня, або хронічна, хвороба Лайма виникає через місяці або й роки після зараження. У цьому випадку з’являються неврологічні та ревматологічні прояви з переважним ураженням кістково-м’язової системи (артрити) чи нервової (нейробореліоз, хронічний атрофічний акродерматит).

Імунітет після перенесеного Лайм-бореліозу нестерильний, можлива реінфекція із повторним розвитком захворювання.

Щеплення від Лайм-бореліозу не існує.

Щоб запобігти присмоктуванню кліщів, фахівці радять:

  • застосовувати репеленти і захисний одяг перед тим, як вирушати до місцевостей, де можуть бути кліщі;
  • ретельно оглядати одяг, шкіру під час і після відвідування лісу, парку.
Постконтактна профілактика. В осіб, які проживають на ендемічних територіях, швидке видалення кліща знижує ризик розвитку захворювання. Зараження малоймовірне, якщо тривалість прикріплення кліща становила менше 24 годин, та високоймовірне, якщо понад 72 години.

Як антибіотикопрофілактику хвороби Лайма рекомендовано однократний прийом 200 мг доксицикліну (для дітей старших 8 років — 4 мг/кг, не більше 200 мг). Рутинна антибіотикопрофілактика хвороби Лайма не рекомендована.

Критерії доцільності антибіотикопрофілактики:

  • наповнений кров’ю іксодовий кліщ, видалений щонайменше через 36 годин після прикріплення;
  • минуло не більше 72 год після видалення кліща;
  • поширеність B. burgdorferi у місцевих кліщів становить понад 20%;
  • немає протипоказань (вік менше 8 років, вагітність, період лактації) до застосування доксицикліну.
 
Так це коли текілу п'ють і забагато лацма їдять, то зранку в них хвороба лацма починається
 
Did написал(а):
Так це коли текілу п'ють і забагато лацма їдять, то зранку в них хвороба лацма починається
Нажмите для раскрытия...
Це найлегший штам цієї хвороби є рідкісніші і набагато небезпечніші
 
paramaribo написал(а):
Це найлегший штам цієї хвороби є рідкісніші і набагато небезпечніші
Нажмите для раскрытия...
Це точно, самий страшний це коли після ночі змішаних напоїв зранку чаєм траванувся аххааа
 
Did написал(а):
Це точно, самий страшний це коли після ночі змішаних напоїв зранку чаєм траванувся аххааа
Нажмите для раскрытия...
Мішати треба вміти правильно іноді не виходить правда і результат на килимі
 
Як розпізнати ознаки суїцидальної поведінки та допомогти людині
Самогубство — причина кожної сотої смерті у світі. У більшості випадків людину можна врятувати від самогубства, якщо вчасно помітити в неї ознаки суїцидальної поведінки та надати підтримку, яка допоможе вийти із кризи.

Ознаки суїцидальної поведінки

Вербальні ознаки:

  • розмови про бажання померти або вчинити самогубство;
  • висловлювання на кшталт «я в пастці», «виходу немає»;
  • часті розмови або нав’язливі думки про смерть.
Емоційні та психологічні стани:

  • відчуття внутрішньої порожнечі, безнадії чи втрати сенсу життя;
  • скарги на нестерпний емоційний або фізичний біль;
  • переконання, що людина є тягарем для інших.
Поведінкові ознаки:

  • ізоляція від родини та друзів;
  • уникнення спілкування;
  • ризикована поведінка, що може загрожувати життю.
Дії, які можуть виглядати, як підготовка до завершення життя:

  • роздавання цінних особистих речей;
  • прощання з близькими;
  • раптове впорядкування справ (приведення до ладу документів, банківських рахунків, видалення акаунтів у соцмережах, різке завершення довгострокових проєктів тощо).
Наявність цих ознак не означає, що людина обов’язково вчинить самогубство. Однак навіть один із таких сигналів — привід поставитися до ситуації максимально серйозно та підтримати людину.

Як допомогти людині, яка демонструє суїцидальну поведінку

Зіткнутися з суїцидальною поведінкою близької людини — важке випробування, однак ваша підтримка та правильні дії можуть урятувати життя.

1. Поговоріть з людиною відверто та з турботою

Поговоріть у спокійному місці, де вас ніхто не відволікатиме — важливо, щоб людина почувалася в безпеці. Не бійтеся запитати про почуття. Пряма розмова не «підштовхне» до суїциду, а навпаки — покаже, що ви небайдужі, зменшить відчуття ізоляції та стигму, а також принесе певне полегшення.

Запитуйте прямо: «Ти думаєш про самогубство?» — навіть якщо це важко, такі запитання дуже важливі.

Слухайте уважно й без осуду, дайте людині висловитися. Уникайте фраз на кшталт «Просто подумай про щось хороше» або «Все буде добре».

Демонструйте бажання підтримати: «Я поруч, коли ти захочеш поговорити», «Ти не сам(а)», «Давай разом знайдемо спосіб отримати допомогу».

Наголошуйте, що ситуація обов’язково зміниться на краще: звернення по допомогу, психотерапія, підтримка близьких, улюблені заняття — це і не тільки допомагають поступово відновити емоційний добробут.

За потреби допоможіть створити план безпеки

План безпеки — це простий і зрозумілий алгоритм дій, який допоможе людині пережити кризовий момент, коли виникатимуть думки про суїцид.

План безпеки має містити:

  • «тривожні дзвіночки» — думки, почуття або ситуації, які зазвичай передують суїцидальній кризі та допоможуть вчасно розпізнати її;
  • дії для самодопомоги — усе, що допомагає розслабитися, наприклад, послухати приємну музику, прогулятися в парку, подивитися комедію;
  • список причин жити — від любові до близьких людей до занять, які дають задоволення або відчуття власної важливості;
  • контакти людей, з якими можна поговорити — кілька надійних контактів друзів чи рідних, яким можна зателефонувати у разі потреби;
  • контакти фахівців — психіатра, психолога або сімейного лікаря, який пройшов навчання за спеціалізованою програмою Всесвітньої організації охорони здоров’я mhGAP (дізнатися, де працює такий лікар, а також інші фахівці, що надають безоплатну меддопомогу за напрямом «Психологічна та психіатрична допомога», можна за посиланням);
  • номери для екстреної допомоги — швидка допомога та кризові лінії.
2. Оцініть рівень ризику

Сприймайте слова людини про самогубство максимально серйозно. Щоб зрозуміти ступінь небезпеки, поставте уточнювальні запитання про:

  • намір: «Ти справді хочеш скоїти самогубство?»;
  • план: «У тебе є план, як саме це зробити?»;
  • засоби: «Чи маєш ти доступ до засобів для виконання плану?»
  • час: «Ти визначив(ла) конкретний час?».
3. Якщо ризик суїциду високий (людина має принаймні намір):

  • не залишайте людину наодинці;
  • викличте швидку за номером 103 або 112;
  • сховайте небезпечні предмети.
Також можна зателефонувати на гарячі лінії підтримки:

  • 7333 — LifeLine Ukraine (18:00–8:00);
  • 0 800 210 160 — «Людина в біді» (цілодобово);
  • 0 800 500 335 — Національна лінія «Ла Страда — Україна» (цілодобово).
4. Якщо ризик суїцидальної поведінки низький (якщо у людини немає наміру, плану, засобів і часу):

Допоможіть людині зробити перший крок у напрямку фахової допомоги. Поясніть, що консультація з психологом або психіатром може значно полегшити стан.

За потреби запропонуйте разом записатися на прийом. Ваша присутність зменшить страх і тривогу в людини. Допоможіть обрати фахівця, а також супроводжуйте людину на консультацію, якщо вона цього потребує.

5. Продовжуйте підтримувати

Ваша підтримка важлива на кожному етапі, навіть після звернення до фахівця:

  • будьте поруч: запрошуйте на прогулянки, пропонуйте спілкування, показуйте, що людина не сама;
  • допомагайте дотримуватися плану лікування: нагадуйте про прийом ліків, супроводжуйте на терапію.
А ще не забувайте дбати про себе: допомагати близькій людині з суїцидальною поведінкою може бути непросто, тому важливо піклуватися і про власне психічне здоров’я — спілкуйтеся з друзями, присвятіть час улюбленим заняттям, за потреби звертайтеся по підтримку до психолога тощо
 
Назад
Сверху Снизу