Доброго дня та прекрасного настрою
про себе:
вага 69 кг,
ріст 173см
пол:чол,
вік:26
речовина:пвп
вес :5г
дозіровка:40мг
крос толлер амф
толлер -середній
на тижні амфетамін
ссилка на ветку https://enjoyrc.io/drugsexpress/
забрав посилочку від шопчика драгс експрес
Багато днів не міг зібратись докупи оскільки 5г і таксідаєм поудобніше репортаж від Williams
14:55**вход
смак дуже і дуже лайтовий і приємний
Катанув і сходу вирушив прогулятись,
Холод пробирається під куртку, навіть якщо здається, що осінь уже змирилася з містом.
Тротуари повільно сохнуть після дощу, повітря пахне пилом і кавою, що десь поруч.
Я йду без конкретної мети — просто слухаю, як гуде місто під ногами.
Десь у під’їзді грає стара пісня, звук пробивається крізь стіну, мов спогад.
**15:40
Кав’ярня на розі
Бариста вже впізнає і киває
Кава чорно-гірка, з тонким ароматом кориці, ніби відгомін минулого, який не відпускає.
16:10
Сиджу біля скла.насипаю ще пару камінчиків
Краплі на вікні ще не висохли, вони рухаються повільно, як думки, що не хочуть завершення.
На вулиці дівчина фотографує калюжу — в ній відбиваються небо, дерева і частина її пальто.
Мить, що ніхто більше не помітить.
Я дивлюсь і ловлю себе на думці, що іноді краще бути спостерігачем, ніж героєм.
17:25
Виходжу надвір. Повітря тепліше, ніжранішї
18:00
Купую свіжу лампу у магазинчику, який дивом ще існує.
Продавчиня дивиться, ніби впізнала, але не впевнена.
Ми обмінюємося короткими «дякую» — і на мить здається, що це теж маленьке спілкування.
У кишені шелестить решта
18:45
Додому йти не хочеться.
Сідаю на лавку під каштаном — поруч лежить ще тепле листя.
У телефоні десятки непрочитаних повідомлень, але я не відкриваю жодного.
Слухаю, як шумить місто. І розумію — воно ніколи не мовчить, просто іноді говорить шепотом.
19:30
Удома темно.
Запалюю настільну лампу, від тіні на стіні — ніби інша версія мене.
катаю ще,трошки вже болить зуб трохи
Вмикаю чайник,
Наливаю каву другу за день, хоч вечір уже не просить кофеїну.
Але я просто люблю цей ритуал — смак, пар, момент між ковтками.
20:10
Дістаю старі записи — чернетки, уривки, фрази, які колись здавались важливими.
Деякі слова тепер не мають значення, але сам факт, що вони були — вже щось.багато думок і метушні
Пишу новий рядок:
«Іноді простіше залишитися, ніж іти, навіть якщо ніхто не чекає».
21:15
Відкриваю вікно йде дощ
М’який, дрібний, той, що не лякає, а просто нагадує, що світ не зупинився.
Десь унизу сміються діти — мабуть, стрибають по калюжах.
Я ловлю їхній сміх і на мить забуваю, що дорослі не вміють так просто радіти.
нагребло шо аж глюкануло трохи
22:30
Я вмикаю тиху музику, ледве чутно.
Кожен акорд ніби доторкається до чогось всередині.
У цей момент я думаю: може, самотність — це не про відсутність когось, а про здатність чути себе.
23:55
Знову дивлюся у вікно.
Краплі дощу змішуються зі світлом — виходить візерунок, який ніхто більше не побачить.
Кладу телефон, закриваю очі.
Місто дихає рівно.
І я разом із ним.гребе внатурі максимально
07:10
Прокидаюся без будильника.повний виход речовини
За вікном — інше світло, інший день, але той самий аромат кави.
Ставлю турку, чекаю, поки підніметься пінка.
І думаю: мабуть, у цьому й сенсповторювати прості речі, поки вони гріють.
підсумок
стелс 9\10
надежность 10\10
Вкус 10\10
ефект 10\10
спілкування з оператором 10\10
загальна оцінка 10
про себе:
вага 69 кг,
ріст 173см
пол:чол,
вік:26
речовина:пвп
вес :5г
дозіровка:40мг
крос толлер амф
толлер -середній
на тижні амфетамін
ссилка на ветку https://enjoyrc.io/drugsexpress/
забрав посилочку від шопчика драгс експрес
Багато днів не міг зібратись докупи оскільки 5г і таксідаєм поудобніше репортаж від Williams
14:55**вход
смак дуже і дуже лайтовий і приємний
Катанув і сходу вирушив прогулятись,
Холод пробирається під куртку, навіть якщо здається, що осінь уже змирилася з містом.
Тротуари повільно сохнуть після дощу, повітря пахне пилом і кавою, що десь поруч.
Я йду без конкретної мети — просто слухаю, як гуде місто під ногами.
Десь у під’їзді грає стара пісня, звук пробивається крізь стіну, мов спогад.
**15:40
Кав’ярня на розі
Бариста вже впізнає і киває
Кава чорно-гірка, з тонким ароматом кориці, ніби відгомін минулого, який не відпускає.
16:10
Сиджу біля скла.насипаю ще пару камінчиків
Краплі на вікні ще не висохли, вони рухаються повільно, як думки, що не хочуть завершення.
На вулиці дівчина фотографує калюжу — в ній відбиваються небо, дерева і частина її пальто.
Мить, що ніхто більше не помітить.
Я дивлюсь і ловлю себе на думці, що іноді краще бути спостерігачем, ніж героєм.
17:25
Виходжу надвір. Повітря тепліше, ніжранішї
18:00
Купую свіжу лампу у магазинчику, який дивом ще існує.
Продавчиня дивиться, ніби впізнала, але не впевнена.
Ми обмінюємося короткими «дякую» — і на мить здається, що це теж маленьке спілкування.
У кишені шелестить решта
18:45
Додому йти не хочеться.
Сідаю на лавку під каштаном — поруч лежить ще тепле листя.
У телефоні десятки непрочитаних повідомлень, але я не відкриваю жодного.
Слухаю, як шумить місто. І розумію — воно ніколи не мовчить, просто іноді говорить шепотом.
19:30
Удома темно.
Запалюю настільну лампу, від тіні на стіні — ніби інша версія мене.
катаю ще,трошки вже болить зуб трохи
Вмикаю чайник,
Наливаю каву другу за день, хоч вечір уже не просить кофеїну.
Але я просто люблю цей ритуал — смак, пар, момент між ковтками.
20:10
Дістаю старі записи — чернетки, уривки, фрази, які колись здавались важливими.
Деякі слова тепер не мають значення, але сам факт, що вони були — вже щось.багато думок і метушні
Пишу новий рядок:
«Іноді простіше залишитися, ніж іти, навіть якщо ніхто не чекає».
21:15
Відкриваю вікно йде дощ
М’який, дрібний, той, що не лякає, а просто нагадує, що світ не зупинився.
Десь унизу сміються діти — мабуть, стрибають по калюжах.
Я ловлю їхній сміх і на мить забуваю, що дорослі не вміють так просто радіти.
нагребло шо аж глюкануло трохи
22:30
Я вмикаю тиху музику, ледве чутно.
Кожен акорд ніби доторкається до чогось всередині.
У цей момент я думаю: може, самотність — це не про відсутність когось, а про здатність чути себе.
23:55
Знову дивлюся у вікно.
Краплі дощу змішуються зі світлом — виходить візерунок, який ніхто більше не побачить.
Кладу телефон, закриваю очі.
Місто дихає рівно.
І я разом із ним.гребе внатурі максимально
07:10
Прокидаюся без будильника.повний виход речовини
За вікном — інше світло, інший день, але той самий аромат кави.
Ставлю турку, чекаю, поки підніметься пінка.
І думаю: мабуть, у цьому й сенсповторювати прості речі, поки вони гріють.
підсумок
стелс 9\10
надежность 10\10
Вкус 10\10
ефект 10\10
спілкування з оператором 10\10
загальна оцінка 10
Вложения
Последнее редактирование:
